background preloader

Религия

Facebook Twitter

Христианство

Мухаммед. Муха́ммед[1] (араб.

Мухаммед

مُحَمَّدْ‎ [muˈħammad] , в русском языке также употребляется передача Магоме́т (Магоме́д)[2] (галлицизм, распространённый в русской литературе), Моха́ммед[2] и Муха́ммад[2]; 22 апреля 571(05710422)[3], Мекка — 8 июня 632, Медина) — арабский проповедник единобожия, основатель и центральная фигура ислама. По мнению мусульман, является пророком. Язичництво. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Язичництво

Атрибути народної віри українців Язи́чництво, пога́нство (цер. -слов. «языцы», «языкъ» — чужоземці, чужинець)[1][2] — будь-яка (не обов'язково політеїстична) традиційна релігія певного народу, відмінна від сучасних глобальних релігій. Часто так називають політеїстичні релігії, пантеїстичні, а також генотеїстичні вірування і світоглядні системи з погляду монотеїстичних релігій (наприклад, християнства, ісламу), що не є правильною. «Языцы» — у стародавній Україні називали насамперед греків-християн, які поширювали серед давніх українців монотеїзм[3].

Більшість монотеїстичних релігій (християнство, мусульманство тощо), переслідували поклоніння багатьом богам, нав'язуючи поклоніння одному богові. Дефініція[ред. • ред. код] Язичництво — загальна назва для усіх релігій, міфологічних та світоглядних систем, витворюваних у межах того чи іншого народу або групи споріднених народів[5].

Волхви. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Волхви

Волхви (відуни, віщуни) — слов'янське жрецтво, служителі язичницького культу. Були передусім носіями релігійних знань, а також мудрецями, знахарями, лікарями. Теофания. Теофа́ния или Феофа́ния (от др.

Теофания

-греч. θεοφάνια = θεός — «бог, божество» + φαίνω — «светить(ся), являть, показывать,обнаруживать») — непосредственное явление божества в различных религиях. От этого понятия образовались имена Феофания и Феофан. Теофания в политеистичных религиях[править | править вики-текст] Теофания типична для большинства как политеистических, так и монотеистических религий. Так, теофания обычна для религии и мифологии древней Греции: в творчестве Гомера олимпийские боги непосредственно являются людям и вмешиваются в ход Троянской войны, многие герои ведут свой род непосредственно от богов и богинь, сочетавшихся со смертными женщинами (Геракл) или мужчинами (Эней). Святий Престол. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Святий Престол

Святи́й Престо́л або Апо́стольський Престо́л (лат. Sancta Sedes, Apostolica Sedes, італ. Беатификация. Беатифика́ция (лат. beatificatio < beatus — счастливый, благословенный) — обряд причисления умершего к лику блаженных в католической церкви.

Беатификация

Беатификацию следует отличать от канонизации, в ходе которой происходит причисление праведника к лику святых: беатификация понимается как этап, предваряющий канонизацию[1]. Амвон. Амво́н (от др.

Амвон

-греч. ἄμβων — возвышение) — специальное сооружение в христианском храме, предназначенное для чтения Священного Писания, пения или возглашения некоторых богослужебных текстов, произнесения проповедей. История[править | править вики-текст] Вероятно, первоначально амвон устраивался в виде платформы со ступенями и переносным аналоем. Східні літургійні обряди.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Східні літургійні обряди

Східні літургійні обряди — літургійні обряди в християнстві, що виникли і традиційно використовувалися на Сході християнського світу, в тому числі на території колишньої Східної Римської імперії ( Візантії). Історія[ред. • ред. код] Особливості розвитку Західної і Східної Римської імперії призвели до розходження між християнськими церквами Сходу та Заходу, яке усугубилося після розділення у 395 році Римської імперії на дві держави. Східні католицькі церкви.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Східні католицькі церкви

Східні католицькі церкви — помісні католицькі церкви, що використовують у церковному житті один з східних літургійних обрядів. Католицькі церкви східного обряду перебувають у повному віросповідному та літургійному спілкуванні зі Святим Престолом. Вони користуються власним канонічним правом, відмінним від прийнятого для Латинської церкви, у зв'язку із чим, на їх адресу часто застосовується термін «Церкви свого права» (sui iurius). Декрет Другого Ватиканському собору Orientalium Ecclesiarum підкреслив канонічну рівність літургійних обрядів у Церкві, висловивши повагу східних християнських традицій. 18 жовтня 1990 року Святий Престол обнародував Кодекс канонів Східних церков, що містить норми канонічного права, загальні для всіх католицьких церков східних обрядів.

Історія[ред. • ред. код] Берестейська унія. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Берестейська унія

Бересте́йська у́нія (пол. Unia brzeska, біл. Берасьцейская унія, рос. Брестская уния) — рішення Київської митрополії Константинопольського патріархату на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 р. за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності.

Мощи. Мо́щи (др. -греч. λείψανα, лат. reliquiae) — останки христиан, причисленных после смерти к лику святых, являющиеся объектом религиозного почитания в исторических церквях. Саломея. Сохранились монеты с её изображением, датируемые 56-57 гг. На лицевой стороне монет изображён её муж Аристобул Халкидский с подписью ΒΑΣΙΛΕΩΣ ΑΡΙΣΤΟΒΟΥΛΟΥ («царя Аристобула»), на обратной — Саломея с подписью ΒΑΣΙΛΙΣ ΣΑΛΟΜΗΣ («царицы Саломеи»). Первоначально, Саломея вышла замуж за своего дядю, тетрарха Ирода Филиппа II.

После его смерти вышла замуж за двоюродного брата по матери, Аристобула, сына Ирода Халкидского; от него родила трёх сыновей: Ирода, Агриппу и Аристобула. Левиафан. Левиафа́н (др-евр. לִוְיָתָן, совр. ивр. ‏ לִװײָתָן‏‎‎‎, ливъята́н — «скрученный, свитый»; совр. значение — «кит») — морское чудовище, упоминаемое в Ветхом Завете. Свидетели Иеговы. Правильное произношение и нормативное ударение в библейской лексике. — Церковь "Открытая дверь" АКРИ′ДЫ (Матф. 3:4; Мк. 1:6) – вид дикой саранчи АЛКА′ТЬ (Ин. 6:35 и др.) – испытывать голод; а′лчу, а′лчешь и АЛКА′Ю, алка′ешь АЛКОГО′ЛЬ АЛЛИЛУ′ЙЯ АЛЧБА′ (Пр. 21:25) — то же, что алчность и жадность АМВО′Н (2 Пар. 6:13), возвышенное место в освящаемом храме, которое сделал для своей молитвы Соломон А′СПИД (Пс. 90:18 и др.) – род ядовитых змей.

Переносное значение – злобный, коварный человек БАГРО′ВЫЙ – густо-красный, пурпуровый БАГРЯ′НЫЙ – то же, что багровый БАГРЯНИ′ЦА – одежда багряного цвета у представителей верховной власти и римских военнослужащих.